4 червня – День вшанування пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України

В Україні 4 червня вшановують пам’ять дітей, які загинули внаслідок збройної агресії росії проти України. Пам’ятний день було встановлено постановою Верховної Ради України 2021 року.

Міжнародний день невинних дітей відзначають щорічно 4 червня. Цей пам’ятний день запроваджено рішенням Генеральної Асамблеї ООН на одному зі спеціальних засідань з питань про Палестину у 1982 році. Він надає можливість звернути увагу світової спільноти на проблему агресії та насильства, з якими стикаються діти по всьому світу.

Сьогодні ми вшановуємо пам’ять дітей України, які загинули від рук, куль, розірваних ракет і бомб ворога. Сльози, відчай, біль, злість і ненависть! Це те, що відчуває кожен з нас. Знищується народ. Знищується нація. Знищується основна цінність – наше майбутнє. Відібрані, скалічені життя наших дітей – це незгоєні довічні рани України.

Сьогодні день пам’яті – це протест проти насильства та війни! Діти мають жити в мирі! 

За 10 років російсько-української війни постраждали десятки тисяч дітей з України, деякі навіть не встигли побачити цей світ. Пам’ятаємо кожного янгола! Пам’ятаємо про маленькі серця загиблих українців! Вшануйте кожну загиблу дитину хвилиною мовчання, запали свічку пам’яті!

Не забудемо жодну жертву, не пробачимо ворогові, бережемо світлу пам’ять про кожну дитину!

Настав час попрощатися з початковою школою. Час рухатися далі. Час підкорювати нові вершини. Вітаємо вас, діти, з першим шкільним випускним! Бажаємо вдало та сміливо користуватися усіма отриманими знаннями. Бажаємо впевнено крокувати назустріч успіху, назустріч цікавим новим предметам. Нехай попереду чекає захоплююче навчання. Нехай вам, любі діти, славні учні, вдається все, і навіть більше!

© https://pozdravok.com/pozdravleniya/prazdniki/vypusknoy/na-ukrainskom/4-klas/

 Інструктаж на період літніх канікул 

 22 травня- День перепоховання Тараса Шевченка

Сьогодні пам'ятний день - 22 травня 1861 року відбулось перепоховання Тараса Григоровича Шевченка на Чернечій горі поблизу Канева.

Помер 47-річний український поет у Санкт-Петербурзі, там його (на Смоленському кладовищі) спочатку і поховали. Але і друзі Тараса Григоровича, і численні шанувальники його творчості знали про палке бажання поета бути похованим згідно з його «Заповітом», написаним ще в 1845 році, на рідній землі – «Як умру, то поховайте мене на могилі серед степу широкого на Вкраїні милій...».

Після того, як п’ятдесят вісім днів прах Шевченка перебував у Петербурзі, його домовину, згідно із заповітом, за клопотанням Михайла Лазаревського, після отримання ним дозволу в квітні того ж року, було перевезено в Україну й перепоховано на Чернечій горі біля Канева. Труну спочатку привезли до Києва, де з небіжчиком могли попрощатися усі охочі (особливо багато було тоді молоді). З Києва 8 (20 травня) 1861 року останки Кобзаря на пароплаві «Кременчук» перевезли до Канева. Дві доби домовина перебувала в Успенському соборі, а 10 (22 травня), після відслуженої в церкві панахиди, прах віднесли на Чернечу гору.

Церемонія перепоховання великого Кобзаря перетворилася на справжнє, хоч і сумне, свято. Після церковної панахиди протоієрей виступив із прощальним словом, назвавши спочилого не тільки братом во Христі, але й справжнім і щирим батьком всього українського люду, а також першим, хто заступився за рідне слово українського народу. Потім труну винесли з церкви, поставили на козацький віз, накрили червоною китайкою, а замість волів впрягся люд. «І повезли, як слід, діти свого батька, що повернувся з далекого краю до свого дому», - згадує сучасник. Везли хлопці і чоловіки, а потім навіть і дівчата – декілька верст. Дорогу, якою рухалася траурна процесія, устелили зеленим віттям, і вона була схожа на зелений килим. Попереду несли Кобзарів портрет, аби весь стрічний люд бачив того, про кого лише чув.

Над домовиною Шевченка на місці поховання змурували цегляне склепіння, насипали два яруси землі й обклали камінням так, щоб надати могилі вигляду степової могили. Згодом на могилі встановили дубовий хрест. Такою могила була до 80-х років ХІХ століття. На народні пожертви 1884 року на могилі Шевченка встановлено чавунний хрест, впорядковано земляний насип, могилу обкладено дерном, недалеко збудовано хату для доглядача. У 1889 році влаштовано перший музей Шевченка. У 1925 році на місці поховання Тараса Григоровича було утворено Канівський державний музей-заповідник «Могила Т.Г. Шевченка», а величний бронзовий монумент поетові споруджено у 1939 році. Народ здавна називає Чернечу гору Тарасовою.

У межах Всесвітнього тижня безбар’єрності було проведено з учнями 4 класу змістовну та щиру годину спілкування на тему рівності, поваги та прийняття.

Разом із дітьми говорили про важливість толерантності, співпереживання та створення світу, де кожному комфортно — незалежно від особливостей.

Світ для всіх починається з кожного з нас. Виховна година

 Національний тиждень безбар'єрності 

Безбар’єрність – це філософія суспільства без обмежень. Це про внутрішню готовність створювати середовище, у якому буде комфортно всім.

Безбар’єрність – нова суспільна норма, що потребує змін у нашій свідомості, зокрема відмови від стереотипних суджень і узагальнень. Для її утвердження важливо проводити інформаційні, просвітницькі та заохочувальні заходи, які допоможуть покращити існуючу комунікативну етику.

У 2021 році за ініціативи першої леді України Олени Зеленської прийнята Національна стратегія із створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року. Документом передбачено створення безбар’єрного простору в Україні за шістьма основними напрямками:

• Суспільна та громадянська безбар’єрність, яка передбачає забезпечення рівних можливостей участі всіх людей та суспільних груп у житті громад та держави.
• Освітня безбар’єрність – створення рівних можливостей та вільного доступу до освіти, включаючи освіту протягом життя.
• Економічна безбар’єрність – забезпечення умов та можливостей для працевлаштування, заняття підприємництвом молоді, жінок, літніх людей, людей з інвалідністю тощо.
• Інформаційна безбар’єрність – умови, за яких люди, незалежно від їх функціональних порушень чи комунікативних можливостей, мають доступ до інформації в різних форматах та з використанням технологій, що враховують їх потреби та можливості.
• Фізична безбар’єрність – створення середовища, в якому громадські споруди та публічні місця, транспорт і послуги є фізично доступними для всіх суспільних груп.
• Цифрова безбар’єрність – забезпечення доступу до інформації, комунікації, публічних та інших послуг онлайн для всіх суспільних груп, включаючи літніх людей, людей з інвалідністю, людей, які проживають у сільській місцевості тощо.
  
  
  
  

Всесвітній День Вишиванки 

День вишиванки в Україні започаткований у 2006 році

День вишиванки – свято, присвячене збереженню традицій українського національного одягу. Для українців вишиванка – справжня національна святиня, що символізує красу, силу, щасливу долю та родинну пам’ять.Незважаючи на свою багатовікову історію, вишиванка залишається дуже модною. Жоден інший національний костюм не є таким актуальним для сучасності, як українська вишиванка. 

День вишиванки – урочиста подія для кожного українця. Взяти участь у святкуванні Дня вишванки просто – одягніть вишиванку на роботу чи навчання.

Народні прислів’я та приказки про вишиту сорочку

• Рукави – як писанка, а личко – як маків цвіт.
• Пізнають хлопці і в драній сорочці, аби полики вишиті.
• У наших хазяйок по сто сорочок, а в мене одна – та й та біла щодня.
• Хочеш сорочку мати – не треба зівати.
• К Великодню сорочка хоч і лихенька (вар.: благенька), аби біленька.
• Як неділя, то й сорочка біла.
• Як мати рідненька, то й сорочка біленька.

День пам'яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні