19 травня - День пам’яті жертв політичних репресій

19 травня, в третю неділю травня в Україні вшановують пам’ять жертв політичних репресій. Ця дата відзначається згідно з Указом Президентавід 21 травня 2007 року на вшанування десятків тисяч людей, розстріляних комуністичним режимом, сотень тисяч кинутих у в’язниці й табори, на заслання чи примусове психіатричне лікування. Кількість цих мучеників Україні досі неможливо підрахувати.

Політичні репресії в Україні розпочалися з першої спроби встановлення радянської влади – на початку 1918 року. Дружини та чоловіки «ворогів народу» підлягали обов’язковому арешту, діти до 15 років передавались у спеціальні дитячі будинки. Найстрашнішим для України став «Великий терор» 1937-1938 років.

Терор носив цілеспрямований, організований характер та уразив практично всі верстви української нації – інтелігенцію, військовиків, політиків, діячів церкви, культури та мистецтва, та найбільше вдарив по селянству.

19 травня 1938 року - найкривавіша ніч у Києві. У в’язницях НКВД було розстріляно 563 людини. Розстріл було проведено ще до «офіційного» початку Великого терору - оперативного наказу НКВД СРСР № 00447 «Про репресування колишніх куркулів, карних злочинців та інших антирадянських елементів» від 30 липня 1937 року, затверджений політбюро ЦК ВКП(б)
31 липня 1937 року. Наказом запроваджувалися ліміти (плани) на покарання громадян. Вироки за І-ю категорією означали «розстріл», за ІІ-ю категорією – на ув’язнення в таборах ГУЛАГ НКВД СРСР. Якщо первинний ліміт для УРСР за І категорією становив 26150 осіб, то у січні 1938 року він був збільшений до 83122 осіб. Із проханням про додаткові ліміти в Москву неодноразово зверталися наркоми внутрішніх справ УРСР Ізраїль Леплевський та Олександр Успенський.

Радянська влада намагалася приховати сліди своїх злочинів. Місця поховань ставали режимними об’єктами КДБ, місцевість розрівнювали бульдозерами, доступ до відповідних архівів був заборонений.

За оціночними даними (на підставі архівних матеріалів СБ України), у період з 1927 до 1990 років в Україні було заарештовано понад мільйон осіб (з них понад 50% – українці), 545 тисяч з них засуджені, щонайменш 140 тисяч - розстріляно. Крім того, від кінця 1920-х і до початку 1950-х років з України виселено 2 млн. 880 тис. розкуркулених селян і членів їхніх сімей.

Наслідками комуністичного терору в Україні стали знищення політичної, мистецької та наукової еліти, деформація суспільних зв’язків, руйнування традиційних ціннісних орієнтацій, поширення суспільної депресії та денаціоналізація.

Сьогодні рф є наступницею цих людиноненависницьких практик – вона виправдовує і глорифікує сталінський режим, нарощує і вдосконалює репресивну політику, жертвами якої уже стали тисячі мешканців окупованих територій.